1 Гра

- Привіт, народе! Сподіваюся, у вас усе добре! Нарешті травень, мій улюблений місяць, і я збираюся відсвяткувати це, зробивши чудовий весняний макіяж, натхненний самою королевою Кайлі Дженнер. Почну з праймера для тіней від...

- ТЕСС!

Вона застогнала й зупинила запис. Злий голос старшого брата все зіпсував. Тесс зібралася, коли почула, як Ламін гупає сходами. Секунду по тому він різко відчинив двері її кімнати.

- Доброго ранку, - привіталася вона.

- Доброго ранку? Якого дідька, Тесс?

Ламін промаршував до неї. Це ім'я, що означало "лагідний" ґамбійською, зазвичай йому пасувало. Її старший на десять років брат здебільшого був спокійний і розважливий. Але не зараз. Цієї миті він був схвильований, стоячи в одвірку з крихтами хліба в бороді та мобільним телефоном у руці, піднятій догори.

Тесс добре знала, в чому річ, адже вже тисячу разів бачила те драматичне відео. Відео, де вона лишень кілька годин тому стиснула кулак і вдарила одного з найвидатніших артистів Норвегії просто в обличчя.

- Це ж ти! Що ти робиш? На тебе можуть подати в суд!

Тесс зітхнула і спробувала всміхнутися. Вона досі відчувала збудження в усьому тілі.

Дівчина знову повернулася до дзеркала, ліниво потягнулася. Потім почала спокійно сортувати косметичні засоби на столі, задоволено помічаючи, як це дратує Ламіна. Він аж нестямився.

- Що ти сказав? - запитала вона і вдала, ніби позіхає. - Ти поцікавився, як у мене справи?

Вона повільно встала зі стільця і підняла білу шовкову блузку, яку склала перед тим, як лягти спати. Брат так і застиг, розтуляючи і стуляючи рот, мов риба на суші.

- Що ж, дякую, у мене все добре, навіть попри те, що на мене вночі напали, - випалила Тесс.

- Напали? - перепитав Ламін.

Вона похитала головою і зім'яла блузку в руці, перш ніж кинути ту в нього. Ламін схопив блузку, збентежений.

- Так, але зі мною все гаразд. Навіть попри те, що расистський ідіот переслідував мене і напав на мене так, що блузка розірвалася і я стояла майже топлес перед усім Трюванном, - сказала Тесс і ковтнула.

Раптом вона відчула, що її контрольований їдкий тон зник. Вона почала тремтіти.

- Я ж мусила захищатися, - додала тоншим голосом.

Потім сіла на ліжко. Втупилася в підлогу й намагалася зморгнути сльози, які застигли в очах.

Вона, мабуть, ще не вміла бути крутою.

Усе склалося просто надзвичайно сумно.

І ще ця ніч, яка була такою світлою та обнадійливою! Їй із друзями дозволили відвідати студентський захід у Трюванні, тому що в Арні там мав відбутися перший концерт. Тесс шалено раділа. Особливо через той абсурдний факт, що Арні мав виступати на розігріві в TÖS, який цілий рік тримався на вершині спотіфай. Щоправда, TÖS мав найгірші пісні з найтупішими текстами і ходив у завеликій золотистій куртці, як той псевдосутенер. Але в інстаграмі він був кумедний і самоіронічний, що робило рядки на кшталт "Сьогодні ввечері можна бути вільними і щасливими / У нас так багато часу / Хочеш бути моєю шльондрою номер 69?" комічними. До того ж у нього було понад пів мільйона підписників. Арні обіцяв їх познайомити, і Тесс уже уявляла, що напише у своєму дописі, коли позначить TÖS. Її 67 530 підписників в інстаграмі й ті, хто стежить за її косметичними каналами в ютубі й тіктоці, здебільшого молоді дівчата. Вони будуть у захваті, що Тесс тусується з ним!

На жаль, не вийшло так, як вона сподівалася. Хоча Тесс і вдалося привітатися з TÖS на кілька хвилин за лаштунками, та потім усе пішло шкереберть. Сором палив її, коли згадувала, як поводилася з TÖS і його друзями.

На щастя, хтось із присутніх зняв на відео те, що сталося потім. Як TÖS підійшов до неї. Як Тесс почала бігти і він теж пришвидшився. Як вона закричала, щоб той зупинився, а він схопив її за білу шовкову блузку.

Блузка розірвалася, і тільки тоді Тесс змогла вирватися.

- Власне...

Ламін тупцяв на місці, як зазвичай, безпорадний перед емоціями. Тесс витерла рукою очі й відчула, як брат сів поруч на ліжко. Він незграбно обійняв її збоку.

- Я не це мав на увазі. Я знаю, що ти сильна і що в житті багато лайна, але бити когось?.. Бити когось в обличчя - це дуже небезпечно! І незаконно! Хоч би що сталося, воно не варте того, - мовив він і обережно провів рукою по її косах.

Тесс злегка відштовхнула його й витерла сльози.

- Вони були такі огидні, - пробубоніла дів­чина, відчувши, як тіло стиснулося від думки про те, як вона дозволила себе обдурити. - TÖS і його друзі, вони поводилися наче ті кляті расисти. Мені справді стало страшно.

- Я розумію, - сказав Ламін. - Але де були інші? Де були твої друзі?

Тесс важко ковтнула, перш ніж відповісти:

- Вони пішли.

Брат нахмурився:

- Вони знову залишили тебе?

Тесс глибоко вдихнула, не звертаючи уваги на клубок у горлі й тяжкий камінь на серці. Вона не хотіла більше про це говорити. Ламін однаково невдоволено цокатиме й дійде виснов­ку, що вони погані друзі і їй варто перестати витрачати енергію на ці походеньки. Так, ніби вона слухатиме поради щодо друзів від того, хто взагалі їх не має. До того ж вони сказали їй, куди йдуть, тому неправильно вважати, що вони втекли від неї абощо. Вони просто... забули про неї. Знову. Тесс застрягла в нескінченній черзі до туалету, а коли нарешті вийшла, навколо стояли тільки чужі люди. На телефоні були повідомлення від Лени та Інґрід, щоб вона поквапилася.

Ламін втупився у свій телефон.

- Як думаєш, що скажуть про це мама й тато?

Тесс засміялася коротко й пронизливо.

- У них, напевно, є інші справи, набагато важливіші, ніж читати норвезькі новини, - відрубала вона й підвелася.

Вона вже майже чула їхні роздратовані, насмішкуваті зітхання з офісів на Близькому Сході. "Що це за дурня, Тесс?" - напевно, сказали б вони, недовірливо похитуючи головами. Як завжди, коли вона розповідала про щось, що сталося з нею: чи то нових рекламодавців, чи ще один туторіал, який завірусився. Усе це - дурниці та марнування енергії. Напевно, це теж, на їхню думку, дурниця і марнування енергії - виставляти себе напоказ і захищатися ось так. Дурниці й нісенітниця!

Тесс звела очі догори.

- Я майже впевнений, що вони дізнаються про це. Адже таке важко приховати, коли тебе знають в обличчя. Слава богу, твоє ім'я ніде не згадано, - сказав Ламін і понурив плечі, ніби з нього вийшло все повітря.

На столі для макіяжу засвітився телефон. Повідомлення від Інґрід, яка забронювала столик у The Vandelay на десяту годину. "Тема: ОБГОВОРЕННЯ!" - написала вона. Тесс усміх­нулася, втупившись в екран. У VG{1} написали тільки про TÖS. Її імені не згадано, а відео відредаговано, проте й Інґрід, і всі інші, хто її знав, точно б упізнали, хто на екрані. Темні коси, біла блузка. Можна було навіть побачити блискучі нігті Тесс.

- Сподіваймося лише, що той хлопець не заявить у поліцію, - вів далі Ламін. - Уяви, якщо твоє ім'я зрине, коли ти подаси документи до школи в США й тебе загуглять.

Ламін підвівся, ніби сидячи йому було важко думати про нескінченний ланцюг катастрофічних наслідків, до яких це могло призвести.

- Так, уяви, - відказала Тесс сухо. - Уяви, що твоя сестра стане відомою за те, що захи­стила себе!

Ламін повільно попрямував до дверей, почухуючи голову. Тесс роздратовано дивилася на нього в дзеркало, коли той виходив із кімнати.

Трясця, тепер вона має відкласти запис туторіалу, якщо хоче встигнути на бранч. Їй доведеться швидко нафарбуватися, тож вона знову вичавила маленьку золоту змійку праймера на яскраво-рожевий спонж. Обережно, але впевнено, втерла ніжний крем у шкіру, відчуваючи, як знайомі рухи поступово змушують її почуватися краще. Вона нанесла трохи хайлайтера, потім обережно відкрила маленьку баночку з мерехтливими золотими тінями і пензлем провела по повіках. Далі взяла трохи червоного з великої палітри, потім трохи темнішого й нанесла в куточки очей для контрасту. Вона кілька разів змигнула, зустріла свій погляд у дзеркалі та роздратовано потрясла підводку для очей. Та була порожня. У шухляді Тесс знайшла нову, витягнула її з коробки і впевнено провела по повіках. Завжди трохи більше, ніж використовує Кайлі. Тесс провела щіточкою туші по віях - і верхніх, і нижніх, - а потім нарешті нанесла пудру. Вона кілька секунд розглядала готовий результат у дзеркалі, а потім стягнула із себе лимонно-жовту футболку з органічної бавовни.

Можливо, вона все ж таки зможе швидко зняти відео.

Дівчина розправила шовкову блузку й обережно наділа прохолодний топ, який злегка пахнув сигаретами та пивом.

Коли TÖS схопив її за плече, передні ґудзики відірвалися і блузка розірвалася по шву. Дірка була велика й некрасива. Тесс трохи поправила бюстгальтер, поклала руку на бік, підняла теле­фон, стала спиною до дзеркала й зняла відео, повільно повертаючись, щоб велика дірка була помітна.

"Добрий, бляха, ранок від тієї, хто НЕ хотіла бути шльондрою номер 69", - написала вона під маленьким відеороликом.

Потім наклала фільтр і швидко запостила відео в інстаграмі. А тоді знову переодягнулася в футболку, взяла із собою жовті, надмірно великі спортивні окуляри й покинула квартиру, не попрощавшись із Ламіном.

Що ж, тепер уже точно не лишилося сумнівів, хто на тому відео. Якщо Тесс і навчилася чогось із учорашньої пригоди, то це ніколи не втрачати контроль над ситуацією.

Епілог Свобода

Шкільний двір поступово почав порожніти. Ламін із батьками вже повернулися додому, і Тесс почувалася тепло й радісно після прощання із молодшою Сетербакк. Трюльс мав супроводжувати Ліне додому, але перед тим як вони пішли, він поцілував Тесс перед усім Елісенберґом. Вона досі відчувала хвилювання та гордість і тепер розсіяно спостерігала за Калле, Фанні та Марґрете, які занурилися з носами у свої телефони й намагалися домовитися, де поїсти. Лена відійшла до свого сина й батьків, однак повернулася з великим темно-червоним букетом.

- Ось, - сказала вона, протягуючи його Тесс.

- Ой, Лено! - здивовано сказала та. - Дякую!

Вона підняла букет до обличчя і вдихнула солодкий аромат. Те, що Лена купила їй квіти, видавалося досить дивним. Але те, що вона вибрала жоржини, улюблені квіти Тесс, було просто неймовірно! Де ж вона змогла їх дістати в цю пору року?

Лена поспішно похитала головою.

- О ні, вони не від мене! Хоча я справді мала б подарувати тобі квіти, адже ти була такою доброю до мене, - сказала вона і трохи почервоніла. - Але ці від Інґрід. Я пообіцяла передати їх.

Тесс підняла маленьку картку, прикріплену до стрічки, що тримала квіти разом.

"Вітаю з промовою. Я впевнена, що вона була ПРИГОЛОМШЛИВОЮ! Дякую за все, що ти зробила для мене цьогоріч. Постав їх у теп­лу воду, тоді вони, можливо, протримаються до осені. Обіймаю, Інґрід".

- Але де ж Інґрід? - запитала Тесс.

- Вона вдома, - відповіла Лена. - Хворіла весь день, тож попросила мене забрати ці квіти в магазині. Ти з нею не розмовляла?

Тесс похитала головою, і раптом їй стало трохи неприємно. Було дивно, дуже дивно, що Інґрід не надіслала їй повідомлення, а натомість передала букет.

- Вона, мабуть, думала, що в тебе й так вистачає турбот із промовою та всім іншим, - пояснила Лена. - Ти б тільки додала собі клопотів через неї. Думаю, вона просто сильно застудилася.

Калле, Марґрете і Фанні раптом з'явилися перед ними.

- У нас є ідея, - сказав Калле. - Чому б нам не купити щось смачне й не поїхати до Інґрід? Тоді вона не пропустить усього святкування.

Марґрете енергійно кивнула.

- Ти можеш знову виголосити свою промову - персонально для неї! - жартома запропонувала принцеса.

- Але несподіваний візит, - скептично почала Тесс, - чи це насправді добра ідея, якщо вона хвора?

- Ми не мусимо залишатися довго, - сказав Калле. - Просто так добре розслабитися біля їхнього басейну. Якщо вона дуже хвора або спатиме, коли ми прийдемо, то просто залишимо їжу й підемо. Або, можливо, трохи посидимо в їхньому саду, як гадаєте?

Інші кивнули й почали збирати сумки та куртки. Марґрете замовила їжу з Alex Sushi, і тоді Лена, Фанні та Тесс поїхали на таксі. Решта сіла в королівський автомобіль.

На шляху до Несьої Лена і Фанні розмовляли на задньому сидінні, а Тесс сиділа спереду й мовчала. Здавалося, щось було не так. Невже Інґрід досі на неї сердита? Але тоді вона б не надіслала квітів.

Тесс нервово колупала нігті, перш ніж розслабити руки.

Це, безумовно, не варто зіпсованого гарного манікюру.

Напевно, Інґрід лежала під ковдрою і дивилася Нетфлікс.

Але це було геть не схоже на неї - пропу­стити такий день. Святковий день.

За чверть години таксі та королівський автомобіль зупинилися поблизу широкої під'їзної доріжки. Фіорд блищав на тлі вілли, але біля басейну було порожньо, отже, ніхто не купався в літню спеку. Усі машини стояли в гаражі, тож батьки Інґрід, очевидно, були вдома. Коли вся компанія вийшла з двох автівок, вхідні двері відчинилися і мати Інґрід виступила на ґанок.

- Привіт! - сказала Марґрете. - Ми принесли трохи їжі для Інґрід. Як вона?

Мати, здається, розгубилася.

- Я думала, що вона з вами. Вона ж ночувала в тебе, Тесс, хіба ні?

Тесс повільно похитала головою.

Їй раптом стало дуже холодно.

- Що? То це означає, що... ніхто не бачив її від учора? - спитала мати, вмить збліднувши.

Усі стояли нерухомо й лише кліпали одне на одного. Ніхто нічого не розумів.

Раптом у всіх телефонах одночасно пролунав сигнал сповіщення.

Минуло кілька секунд, перш ніж хтось наважився перевірити, але тоді батько Інґрід вибіг і показав телефон матері.

Коли Тесс узяла до рук свій, все було саме так, як вона думала.

Інґрід надіслала смс усім одночасно.

"Вибачте, друзі, я не хотіла поводитися як drama queen, але так простіше. Я поїхала, можливо, на короткий період, можливо, на дов­гий. Незабаром усе поясню, але вам так чи так не потрібно турбуватися, бо в мене ВСЕ ЧУДОВО! Насправді я ніколи не була щасливішою! Я відчуваю, що живу, що серце б'ється! Обіймаю, Інґрід".

- Боже мій, - сказав Калле. - Вона не може просто поїхати, нікому не сказавши куди!

Мати Інґрід стояла нерухомо, похитуючи головою. У неї були ті самі темні кола під очима, які зазвичай були в Інґрід. Батько на вигляд був трохи стриманіший.

- Усе буде добре, - запевнив він. - Найголовніше, що вона в безпеці. Ми просто повин­ні з'ясувати, де вона. Інґрід завжди дає собі раду, але...

- Боже мій, їй навіть сімнадцяти немає! - вигукнула мати.

Її голос зламався, і очі наповнилися сльозами.

Тесс перечитала повідомлення від Інґрід.

Слова про "серце б'ється"...

Чи не Фалк, вона казала, його звали? Прі­звища Тесс не знала, але швидко погуглила: Falk + Unstad + surfer. Профіль Фалка Беєра з'явився в інстаграмі.

Так, це він.

Профіль був повний фотографій із серфінгу, але найновіша, опублікована вчора пізно ввечері, відрізнялася. На знімку були дві руки - велика й менша - переплетені одна з одною. На тлі сонце низько висіло над морем.

Тесс кинула погляд на кількість підписників і мимоволі підрахувала, що публікація мала надзвичайну популярність.

І зрозуміло чому.

"Тепер у тебе є я", - було написано під фото­графією.

Нігті на меншій руці були покриті зеленим лаком.

На обох руках однакові каблучки, схожі на ті, що зроблені з... дерева?

Тесс затримала дихання, коли зрозуміла, що втнула її найкраща подруга. Потім вона важко видихнула, прокашлялася й підвела погляд.

- Інґрід поїхала далеко, - сказала вона. - І я думаю, що нам варто відправитися за нею.

3 #даємовідсіч

Тесс лежала ничком на ліжку, покусувала ковпачок від пляшки з вітамінною водою і дивилася, як інтернет розгортається перед її очима. Люди більше не просто ділилися її фото­графіями та відео. Хештег жив своїм життям.

"Коли опиняєшся в травмпункті з переломом носа через те, що якийсь п'яний ідіот у місті вважає, що "тут забагато мавп"". #даємовідсіч

"Я барменка, але коли мені доводиться відмовляти комусь у додатковому напої, то я раптом стаю "чорношкірою шльондрою"". #даємовідсіч #набридло

"За цей рік я подала тридцять сім заяв на роботу й отримала лише одну пропозицію. Але вона була щедрою. Мені запропонували п'ять тисяч крон, якщо пересплю з директором магазину". #даємовідсіч

Було так багато людей, які писали просто безліч історій. Тесс була шокована й засмучена водночас, читаючи й спостерігаючи все, що надходило в інстаграм, твіттер і тікток. Історії, значно гірші за її власну. Про насильство, в яке не вірилося. Про систематичну ізоляцію, про расистських учителів і жорстоку агресію. Але вона також була схвильована. Адже тепер її друзі мали б зрозуміти, правда ж? І Ламін! І її батьки. Це слугувало доказом того, що її діяльність важлива! Що всі її справи як інфлюенсерки не були поверховими, що дати відсіч TÖS було єдино правильним рішенням і що всі ці, як їх називали, дурниці з макіяжем дали їй суспільно корисну платформу!

- Вечеря за п'ять хвилин, Тесс! - крикнув Ламін із кухні. Запах пасти з томатним соусом і базиліком уже давно почав просочуватися в її кімнату.

- Добре! - гукнула вона у відповідь.

Раптом телефон видав сигнал. Повідомлення від матері:

"Люба Тесс, бачу, у тебе видалися напружені вихідні. Сподіваюся, ти впораєшся із цим самостійно. Не перенапружуйся і пам'ятай пріоритети... Завжди краще залишатися в тіні. До речі, відкриття минуло чудово, повний аншлаг на вихідних. Цілую, мама".

Кінець безкоштовного уривку. Щоби читати далі, придбайте, будь ласка, повну версію книги.

2 Наступного дня

Тесс побачила й почула їх одразу, тільки-но зайшла до The Vandelay. Друзі посунули разом кілька столів та стільців, займа­ючи майже половину маленького ресторану. Їхні балачки та сміх були такими, наче вони вдома в чиїйсь вітальні, а не в одному з найкрутіших закладів у місті.

Марґрете сиділа на самому краю. Її темне волосся ідеально обрамляло маленьку голову у формі сердечка. Сьогодні принцеса мала інакший вигляд, але чому? Це точно не були окуляри або брови, Марґрете ніколи не експериментувала з такими речами. Проте її обличчя однаково мало зовсім інший вигляд. Тесс нахмурилася. Невже принцеса почала використовувати... філери? Марґрете хихикнула й легко штовхнула Арні, який сидів поруч і сміявся, прикрива­ючи рот рукою. Тесс теж мимоволі всміхнулася, коли зрозуміла, що саме змінилося. Зник той страждальницький вираз на обличчі Марґрете, суворий погляд. Невже принцеса й Арні справді пара? Тесс сподівалася на це. Марґрете Сувора тільки б виграла від цього. Лише б Арні тепер не став нудним.

Цього їхня компанія потребувала найменше.

- Тесс! Нарешті ти прийшла, - вигукнула Інґрід.

Найкраща подруга підвелася так швидко, що прикраси на її шиї задзвеніли. Вона простягнула руки, хоча сиділа посеред компанії і Тесс ніяк не могла б обійняти її, не зруйнувавши все на столі. Натомість вона кинула повітряний поцілунок, й Інґрід знову сіла. Лена засяяла і помахала, сидячи притулившись до Калле. Як завжди, на коханій кронпринца був денний крем, на кілька відтінків темніший за її світле волосся. По інший бік від неї сиділа Фанні, вірна подруга принцеси Марґрете, а також фактично її служниця.

Усі дивилися на Тесс із розумінням і цікаві­стю. Зовсім не так, як розлючений Ламін. Тож від такої турботи раптом захотілося заплакати. Вона знизала плечима, намагаючись відшукати свій голос:

- Привіт. Рада всіх бачити.

У відповідь Інґрід театрально притиснула руки до серця, потім сказала:

- Ти мусиш усе нам розповісти, Тесс. Як ти? Що сталося? Що зробив TÖS, перш ніж ти його вдарила?

Тесс трохи вагалася, поки тягнула стілець до їхнього столу.

- Нічого такого, ви ж бачили. Було дуже темно, і він пішов за мною, коли я намагалася знайти таксі, потім розірвав мою блузку. Це було... це було жахливо, - тихо мовила вона.

Інґрід кивнула:

- Боже, воно й не дивно. Але що він сказав?

Тесс розтулила рот, але знову стулила. Інші нахилилися ближче. Здавалося, вони були готові вскочити й побігти до Фредрікстада або куди завгодно, звідки був TÖS, і побити його, тільки-но Тесс розповість, що саме він сказав.

Чи могла вона розповісти їм? Про те, як за пів години до тієї вечірки помітила TÖS і двох його друзів, коли гуляла сама Трюванном? Як зібрала всю свою сміливість і підійшла до них? Як вони її оцінювали і змусили... Ні. Тесс стулила рот. Вона не могла цього сказати. Вона була дурепою, але, на щастя, очевидно, що TÖS виявився ще більшим бовдуром.

- Ні, він нічого не сказав. Власне, це й було проблемою.

- Тобто?

- Це не він щось сказав, а його компанія. Вони поводилися просто жахливо, - мовила Тесс і схопила меню, що лежало на столі.

- Що вони сказали? - наполягала Інґрід.

Тесс дивилася на друзів, очікування висіло в повітрі. Чи варто їй розповісти про того хлопця в рожевій сорочці? Менеджера TÖS. Він був найгіршим. Коли вона підійшла до них із келихом пива, який дивом удалося купити, TÖS спершу мав трохи збентежений вигляд. Потім він упізнав її як одну з подруг Арні. Хлопець усміхнувся і привітався, але замість того, щоб відрекомендувати її своїм друзям, просто повернувся до розмови з ними. Усі продовжували говорити, наче Тесс там не було. Вона стояла в колі, почуваючись проігнорованою і дурною. Швидко випила пиво, щоб спорожнити келих і мати логічну причину перепросити й піти. Чому вона взагалі була такою дурепою і підійшла до них?!

А ще гірше: чому вона залишилася?

У ресторані друзі неспокійно совалися на стільцях і нахилялися ближче, щоб почути слова Тесс.

- Неважливо, що вони робили або казали. Я не хочу про це говорити. Вони просто були дуже непривітними, - відповіла Тесс і спробувала сміливо всміхнутися.

Вона не могла розповісти друзям про те, що її змусили зробити.

Ніхто з компанії не відповів усмішкою. Вони були спантеличені, і здавалося, що тінь промайнула на їхніх обличчях. Раптом у Тесс виникло відчуття, ніби вона на допиті, і це її розлютило. Чому вона мала сидіти тут і пояснювати щось?

- Він напав на мене, і я просто шалено рада, що мені вдалося вирватися, - наголосила Тесс. Вона звела очі, встромила погляд у кожного з присутніх, щоб підкреслити серйозність. - І я рада, що це зняли на відео, аби всі могли побачити, що сталося.

Інґрід відпустила соломинку, яку злегка покусувала.

- Е-е, на відео видно лише те, як ти б'єш хлопця, тому що він намагається поговорити з тобою.

Слова завдали болю, як новий удар.

Просто в живіт.

Тесс похитала головою, не вірячи вухам. Точно так само, як учора, коли вирішила, що, мабуть, неправильно зрозуміла тих хлопців у Трюванні.

Але ні.

- Що ти сказала? - запитала Тесс.

Інґрід знизала плечима.

- Ну, він простягає руку і бере тебе за плече. Ти обертаєшся і валиш його. Не знаю, скільки разів мене чіпали, - продовжила Інґрід, не надаючи словам особливого значення. - Пам'ятаєте Лассе зі школи? Як він поводився у восьмому класі? Він же постійно ліз до грудей.

Вона простягла руку до грудей Фанні, ніби намагаючись торкнутися їх, і та відсахнулася, немов налякана. Усі засміялися, але Арні кашлянув і подивився на інших. Він терпіти не міг, коли в компанії панувала погана атмосфера. Тесс утупилася в нього. Що він зараз зробить? Пригостить усіх шотами? Танцюватиме? Напише нову пісню?

- Гадаю, що ти, мабуть, маєш рацію, Тесс. Дуже дивно, що він пішов за тобою. Але з того, що я знаю про Трюльса Ейстайна, або ТÖS, то він насправді дуже приязний! Буде розчаруванням, якщо він виявиться ідіотом.

- Якщо він виявиться ідіотом? - спитала Тесс і вп'ялася очима в Арні.

Він нервово всміхнувся:

- Ні, я мав на увазі, як сумно, що він виявився таким ідіотом.

- Але ти попросиш вибачення, еге? - запитала Інґрід. - Якщо ти перепросиш, то він, можливо, не подасть на тебе в суд.

Тесс схопила меню, щоб знайти собі заняття для рук. Вона старанно розглядала різні страви. Це було те саме старе довбане меню, як у всіх цих до біса модних довбаних ресторанах. Бургери, антрекоти й тартари. Тисяча варіантів м'яса за шалені ціни.

Вона намагалася ігнорувати те, що сказали друзі. Вони серйозно думали, що це їй має бути соромно? Як таке взагалі можливо? Тесс здригнулася, глибоко вдихаючи.

Ні.

Вона не згодна!

І не дозволить соромити себе за те, що захищалася. Дякувати богу за відео. На ньому видно, як високий, дужий білий чоловік біжить за чорною сімнадцятирічною дівчиною в короткій спідниці. Тесс була готова до звичної хвилі гніву й ненависті від інтернет-психів. Але що, як усі думали так само, як її друзі?! Це набагато гірше, ніж усі ті звичні ненависні повідомлення, які вже валилися на неї і які вона не хотіла читати.

Але дідько.

Можливо, вона просто має конкретніше пояснити друзям, що до чого.

Вона дістала телефон, відкрила вхідні та клац­нула на перше-ліпше повідомлення: "Товста нігерська шльондро, час покарати тебе. Якщо поліція з цим не розбереться, ми самі про це подбаємо".

Вона прочитала повідомлення вголос.

- А тепер наступне, - сказала вона сухо й знову глибоко вдихнула.

Звичайно, наступне повідомлення було саме таким, як вона очікувала.

- "За кого, бляха, ти себе маєш? Клята мавпоподібна курво. Ти пошкодуєш про це", - читала вона монотонно.

За столом уперше запанувала абсолютна тиша. Коли Тесс прогорнула вниз, щоб прочитати наступне повідомлення, Фанні звела руки у протесті:

- Ні, ні, годі! Хто це пише?

- Гадки не маю. Незнайомці. Це так зав­жди. Щодня. Постійно, - відповіла Тесс, звернувши на себе погляди друзів.

Вони просто не розуміли, що вона переживає це щодня. Тесс зробила ще один ковток води, спробувавши заспокоїтись. Ситуація, здавалося, змінювалася на очах, але чи зрозуміють вони її? Чи зрозуміють вони, через що вона проходить щодня, просто намагаючись жити своїм життям?

Друзі здавалися щиро засмученими. Калле похитав головою. Арні склав руки на грудях і вигляд мав понурий. Інґрід протяжно зітхнула.

- Прокляті психи. Та, на щастя, це все, чим вони є. Психами! Жалюгідні невдахи, які сидять у своїх потворних підвалах і друкують лайно на своїх комп'ютерах товстими пальцями. Ти не повинна звертати на це увагу, - сказала Інґрід обурено.

- Так, вони психи, але хіба це нормально? - запитала Тесс, піднявши підборіддя.

- Звісно, ні! Але що спільного це має з ТÖS? Я думаю, що ти зараз трохи збентежена й плутаєш дві абсолютно різні речі, - відповіла Інґрід, і її очі раптом наповнилися слізьми, ніби її саму щойно насварили.

Тесс похитала головою і засунула телефон назад у кишеню куртки.

- Гаразд. Просто забудь. Я ніколи, ніколи не проситиму вибачення за те, що захищалася, - твердо мовила Тесс, міцно вчепившись пальцями в меню.

Вона вдавала, що уважно читає його, хоча її руки тремтіли.

Дівчина так і знала. Вона була самотня в цьому.

Озирнулася, шукаючи офіціантів, але марно.

- Що ж, піду й сама замовлю собі їжу, - сказала, підвівшись.

Марґрете відірвалася від Арні й теж підвелася:

- Я піду з тобою, мені потрібно в туалет.

Вони пройшли разом кілька метрів до стійки, коли Марґрете м'яко всміхнулася до Тесс:

- Це жахливо, ці повідомлення. Але я думаю, що все швидко минеться. Він точно не подаватиме скарги. Все це ідеально пасує до образу поганого хлопця, який підтримує ТÖS. Немає причин хвилюватися, і, на щастя, все закінчилося добре, - сказала Марґрете і взяла її за руку, злегка стиснувши.

Тесс кивнула з удячністю. Марґрете зазвичай була сповнена змовницьких теорій і параної щодо власного життя, але після того як Тесс допомогла їй позбутися одного неприємного хлопця, який погрожував поширити чутки про Марґрете, принцеса, очевидно, зрозуміла, що вони на одному боці. Тесс спостерігала за подругою й помітила, як усіх відвідувачів ресторану аж заціпило, коли ті впізнали дівчину. Вона відчула укол заздрості. Протягом понад шести років Тесс фотографувала, складала сценарії та знімала відео для своїх акаунтів. Ті 67 530 підписників, яких вона зуміла зібрати, були чудовою групою, що підтримувала її, раділа за неї і згодом почала приносити стабільний дохід. Але принцеса Марґрете та її брат мали понад п'ять мільйонів підписників. Ціле королівство. І це без жодних зусиль. Тесс перехилилася через коричневу барну стійку й спробувала привернути увагу барменки, яка стояла і протирала склянку, дивлячись у порожнечу.

- Бургер та імбирний ель "Фентиманс"{2}, - сказала вона.

- Ми приймаємо замовлення за столиками, - відповіла барменка, не дивлячись на неї, перш ніж поставити склянку й підійти до холодильника з напоями.

- Очевидно, що не приймаєте, - зауважила Тесс.

Дівчина схопила пляшку імбирного елю й зняла корок. Далі взяла склянку й зачерпнула нею кілька кубиків льоду.

- Приймаємо. Але гаразд, я внесу його в рахунок.

Тесс звела очі та взяла склянку із собою.

Коли вона сіла, за столом стало зовсім тихо. Арні був червоний як буряк, а Інґрід активно кивала йому. Калле похитав головою і засміявся.

- Що? - запитала Тесс. - Що таке?

- В Арні є пропозиція, - сказала Інґрід.

Арні всіляко уникав її погляду.

- Ну, це не зовсім моя пропозиція... - почав він.

- Що тоді?

- Скажи, ну ж бо, - наполягала Інґрід.

- Ну, просто в мене є номер ТÖS, - мовив Арні. - Тож, якщо хочеш, можеш зателефонувати йому і все з'ясувати. Тоді ніхто не буде... засмученим.

У Тесс закипіло всередині. Одна справа Ламін, який завжди боявся, що щось зіпсує його репутацію, й поводився так, ніби все життя було співбесідою на керівну посаду, але ж ці люди за столом мали бути її друзями, хіба ні?

- Ви серйозно? Мені вибачитися за те, що він переслідував мене й хотів напасти на мене? За те, що порвав мою блузку? З якої ви планети?

Інґрід нахилилася над столом:

- Так, але ж ти вдарила його. Хіба є сенс у тому, щоб тебе притягнули за це до суду? Ти ж тоді, можливо, не зможеш поїхати в США. А ти, - сказала вона, вказуючи пальцем на Тесс, - просто зобов'язана жити в якомусь особняку в Лос-Анджелесі. Я не можу допу­стити, щоб цього не сталося!

Доброзичливий ентузіазм і різкий голос подруги боляче різали Тесс. Було нестерпно так чітко усвідомлювати їхню позицію. Вони справді нічого не розуміли. Тесс знала, що вони не отримували таких повідомлень, як вона, але сподівалася, що однаково зрозуміють її. Відколи вона почала публікувати дописи в інтернеті, тут і там надходили краплі ненависті. У вхідних і коментарях: уїдливі й жаскі повідомлення про те, що її треба побити, зґвалтувати, зацькувати, депортувати, відправити в концтабір. Усе через колір шкіри. Так, то були повідомлення від випадкових незнайомців, але все ж таки. Щоразу, коли вона заходила в мережу, їй доводилося ніби рухатися спиною вперед й із заплющеними очима, щоб відмахнутися від усієї гидоти, перш ніж продовжити виконувати свою роботу й спілкуватися з приязними підписниками, які, на щастя, також існували й сипали серцями та вподобайками. Вона постійно була змушена терпіти нескінченні кислотні зливи, тоді як її друзі жили в погожому, сонячному дні, не усвідомлюючи цього.

Навіть коли ненависники знімали її на відео, бігли за нею і здирали з неї блузку, друзі цього не бачили.

- Так, але ви нічого не розумієте... - почала було вона й махнула рукою в бік Інґрід.

Широкий рукав пальта зачепив пляшку з імбирним елем. Та перекинулася, і коричневий напій розлився по столу.

- Ой, мій телефон!

Інґрід підняла айфон із маленької калюжі липкого напою.

- Заспокойся, - випалила вона сердито. - Ми ж просто намагаємося допомогти тобі!

- От трясця, вибач! - сказала Тесс і підвелася.

Вона обернулася до бару, аби подати сигнал, що їм потрібна серветка, але натомість побачила перед собою симпатичне обличчя.

- Перепрошую, але ти - Тесс?

Вона здивовано кивнула двом незнайомим чорношкірим дівчатам, які стояли й дивилися на неї. За столом решта компанії спостерігала, витираючи серветками розлитий напій.

Одна з дівчат підняла телефон і показала статтю з VG:

- Це ти відповіла ударом?

Тесс роззирнулася приміщенням. Чого вони хотіли? Вилаяти її за напад на ТÖS? Звинуватити в тому, що псує репутацію темношкірих жінок?

- Розумієш, ми якраз розмовляли про тебе. Те, що сталося, так актуально. Усі тільки говорять і говорять, та нічого не змінюється. Це так дратує, і я думаю, що ніхто насправді не може зрозуміти, як це, поки не переживе цього сам...

Вони всміхнулися одна одній, наче не могли дібрати потрібних слів.

- Так, стільки лайна отримуєш. Навіть тут, у Норвегії. Тому ми просто хочемо сказати "дякуємо". Дякуємо, що ти відповіла в такий спосіб. Годі - це годі, - сказала дівчина й усміхнулася.

У її очах блищали золоті іскри. Вона носила бірюзові сережки, такі самі, які Тесс нещодавно замовила й чекала. Ці дівчата мали стильний вигляд.

- Що ж, нам уже час, - сказала інша, кинувши швидкий погляд на Калле. - Але я сподіваюся, ситуація набуде розголосу.

Дівчина злегка підняла кулак:

- Даємо відсіч!

Тесс безглуздо кивнула та знову сіла.

Саме тоді підійшла офіціантка й поставила перед нею тарілку з бургером.

- Смачного, - усміхнувшись, побажала та.

- Дякую, - пробурмотіла Тесс і взялася за столове приладдя.

Тепло поширилося по всьому її тілу. Саме про це й була мова. Тесс підняла підборіддя.

- Ось саме про це я і казала, - мовила дів­чина, замислюючись, чи друзі зрозуміли. - Важливо давати відсіч.

- Ні, це хештег, - пробурмотіла Фанні, не відриваючи очей від телефона. - Ти стала хештегом, Тесс. А тоді підняла погляд і додала: - І ти тримаєшся в трендах, як ніколи.