Miстер Мунлайт

Лідер котів-детективів. Хитрий, полюбляє пригоди, наділений винятковою інтуїцією!

Жозефіна

Eлегантна, вишукана кішечка, у яку закохуються всі паризькі коти.

Бубончик

Наймолодший у котячій ватазі. Упертюх і пустун, з яким завжди багато клопоту!

Додо на прізвисько Марселець

Облізлий бродяжка, хитрун, який знається на всіх секретах злочинного світу.

Oлів'є Бонне

Художник і мрійник, хазяїжка Містера Мунлайта. Не настільки розумний, як його кіт, але ласкавий та щедрий з усіма котами міста.

Люк Топін

Маленьке, пухкеньке польове мишеня. Завжди ввічливий та готовий догодити. Офіційний помічник Містера Мунлайта.

Tенардьє

Утік із зоопарку, коли був ще малям. Тепер відомий як король міської каналізації. Завжди в курсі про все та всіх!

Iнспектор Рамп'є

Відомий у всьому Парижі, має ріденькі вуса, що закручуються щоразу, як він бачить кота. Буркотливий та похмурий, завжди хибно розв'язує справи!

Кошемар

Бульдог Рамп'є. Великий і сильний, але дурнуватий. Ладен на все, аби спіймати котів-детективів!

Котомас

Найвідоміший крадій у Парижі. Надзвичайно розумний, вправний та швидкий. Завжди виходить сухим із води!

О, Париж! Місто вогнів, Ейфелевої вежі, ре­сторанчиків уздовж набережної Сени! Панянок, що гуляють із парасольками, обрамленими мереживом. І понад усе місто котів.

У кварталі Монмартр на вулиці Віктора Массе, 12, розташовувалась невелика, висока і доволі вузька будівля з облупленими червоними дерев'яними дверима.

На горішньому поверсі будинку містилося горище, з віконець якого можна роздивитися всі, чи майже всі, паризькі дахи. І там, на підвіконні, лежала маленька подушка з червоного оксамиту, на якій калачиком згорнувся великий чорний кіт. Хоч насправді він був не цілком чорний, адже мав три білих-білих плямки: на кінчику хвоста, навколо ока та на лівій передній лапі. Звали кота Містер Мунлайт (що в перекладі з англійської означає "місячне сяйво", адже наш кіт справжній американець).

Тим часом поміж лап кота звернулося у калачик маленьке польове мишеня. Воно мало шубку кольору кави з молоком, а на шиї носило (хто­зна-чому) метелика. Мишеня звали Люк Топін і...

"Ми знаємо, що буває, коли миша опиняється в пазурах великого чорного кота!" - скажете ви. "Стривайте,?- відповім я.?- У нашій історії все геть інакше".

- Ось, пане,?- пробурмотів Люк Топін, здіймаючи свою маленьку голівку та відкладаючи убік пилочку для нігтів.?- Тепер у вас гострющі кігті.

Містер Мунлайт, неуважно кивнувши головою, підняв лапу, оглядаючи свої кігті. Правду сказав Топін: вони стали гострими, як кинджали.

- Пречудово, Топіне,?- озвався кіт.?- Ти справді виконав чималу роботу, мій друже.

Мишеня зашарілося та посмикало вусами.

- Ви надто добрі, пане.

- Можеш іти, а я, певно, трішки подрімаю. Та не забудь розбудити мене за пів години до заходу сонця: увечері в мене надзвичайно важлива зустріч.

Люк Топін кивнув. Він служив дворецьким у Містера Мунлайта вже багацько років. Колись давно не раз перепливав разом із ним через океан на круїзних кораблях, а тепер оселився разом із ним на цьому старому горищі.

Топін чудово вивчив звички свого господаря, отож добре пам'ятав, що сьогодні середа, і, як зазвичай відбувалось щосереди, Містер Мунлайт надвечір вийде з дому, а повернеться лише глупої ночі. Проте пан ніколи не розповідав, ані куди ходить, ані що робить: часом він умів бути вкрай загадковим котом. А Люка, зрештою, це влаштовувало: що може бути кращим за вільний вечір, проведений за смакуванням хрумкої скоринки сиру?

Мишеня вистрибцем побігло підвіконням, стрибнуло на підлогу і заскочило за канапу, де зникло з очей у малесенькому отворі в стіні, який насправді ж був ніркою Топіна.

А Містер Мунлайт так і залишився лежати на подушці, милуючись дахами Парижа. Краєвид йому подобався: якщо пильно вдивлятися, можна побачити купу цікавинок. Наприклад, що Франсуа Піджон, поштовий голуб, знову посварився зі своєю нареченою Валентиною Коломбіною, тож вона вигнала його з гнізда. Ці двоє повсякчас сваряться, та попри все завжди миряться і кохають одне одного.

- Мунлайте,?- пробурмотів глибокий, тро­хи глухий голос.?- Мунлайте, ти де?

Голос промовляв до нього не нявканням (тобто котячою мовою), а французькою. І не дивина, адже люди, коли ідеться про іноземні мови, геть неуки! На відміну від котів. Мун­лайт упродовж своїх тривалих подорожей морем вивчив кілька людських мов, хоч ніколи не розмовляв ними в присутності людей. Лишень уявіть ці обличчя, якщо вони дізнаються, що кицьки розуміють кожне слово їхніх теревень (і майже завжди всміхаються з них у вуса)!

Кінець безкоштовного уривку. Щоби читати далі, придбайте, будь ласка, повну версію книги.