Сцена 2
МИШІВ, ДЕНЬ ПОНЕДІЛКА 13 КВІТНЯ
Тонкий дорослий миш стоїть перед дзеркалом удома. Він кудись повільно, але дуже ретельно збирається. Розчісує волосся, поправляє нагрудну хустку, зав'язує шнурки. Його одяг недорогий, але охайний та елегантний, на шиї - краватка-метелик. Максимально зосереджений, миш виходить із під'їзду у велике місто і, пройшовши десять хвилин швидким кроком, заходить до крамниці. Займає місце в черзі з декількох осіб. Чутно буденні фрази.
ПОКУПЕЦЬ ? 1
Одну негазовану, будь ласка.
ПРОДАВЧИНЯ
Будь ласка.
ПОКУПЕЦЬ ? 1 (за мить)
Дякую.
ЧИЯСЬ ДИТИНА
Ну ма-ам, ну купи. Ну одну-у!
Черга доходить до миша.
ПРОДАВЧИНЯ
Доброго дня. Слухаю вас.
МИШ
Мокрих жмень. Кірасири лижі?
ПРОДАВЧИНЯ (витріщається)
Вибачте?
МИШ (вказує на щось за спиною продавчині)
Ллє лижі кірасира?
ПРОДАВЧИНЯ
Вибачте, я не розумію. Які лижі? У нас продуктовий.
За мишем утворюється черга, усі дослухаються до діалогу. Якісь борсуки-підлітки гигикають за спиною.
СТАРЕНЬКА ЛИСИЦЯ (буркає собі під ніс)
Понапиваються і життя не дають.
Миш нервується, але не полишає спроб.
МИШ (вже голосніше)
Кірасири! Кірасири лижі?!
ПРОДАВЧИНЯ (роздратовано)
Я вас чую! Не треба кричати, будь ласка. Я не розумію, що ви хочете.
Пауза. Раптом до крамниці вбігає молода миша.
МИША (до миша)
Тату!
(до продавчині)
Вибачте. Це мій батько. У нього... Вибачте за незручності. Ми підемо. Ходімо, тату.
Батько трохи засмучений через невдачу, але дозволяє себе відвести. Вони виходять на вулицю і йдуть додому.
ДОНЬКА
Ну тату. Ну ми ж домовлялись, що ти не виходитимеш без мене.
БАТЬКО (схвально киває)
З дому гнались. Оклигав мені.
Батько тепер уже й роздратований, і злий на себе, що не може самотужки навіть із дому вийти. Донька це зауважує й намагається відволікти батька розмовами про своє.
ДОНЬКА
Ем-м... Нічого. Я потім вийду і все куплю. Тільки зроблю домашню. Говорила з мамою, вона добре долетіла. Ввечері набере нас. Ти не голодний?
Батько показує, що ні. Вони заходять до під'їзду.
ДОНЬКА
Готую доповідь на дуже цікаву тему, я тобі потім покажу. Про компаративістику. Викладач сказав, що з таким фахівцем у родині, як ти, мені було б легше працювати над лексикографією. Та мені якось незручно. Ніби я нечесно граю, знаєш?
Вони вже вдома. Донька допомагає батькові зняти верхній одяг. Вони зустрічаються поглядами у великому дзеркалі в передпокої.
ДОНЬКА
Вибач за контроль, тату, але я пообіцяла мамі, що не залишатиму тебе ні на мить. (Усміхається.) І не змушуй мене казати: "Доки живеш під моїм дахом, живеш за моїми правилами".
Батько теж трохи втомлено усміхається. Вони проходять до вітальні.
ДОНЬКА
Добре! Будеш чай?
БАТЬКО (киває)
Бак.
ДОНЬКА (йде на кухню)
Чорний, з лимоном, без цукру. Я пам'ятаю.
Вона ставить чайник на плиту. Вмикає батькові програвача вінілів, дає йому великі навушники.
ДОНЬКА
Я тобі поставила трохи Чета Беджера. Послухаєш?
Вона дістає платівку, на якій написано "Chet Badger" і зображено медоїда в капелюсі й із трубою, і ставить її на програвач.
ДОНЬКА
Все, мене кілька годин немає. А потім щось подивимось. Ок?
БАТЬКО (киває)
Док.
Донька підходить до робочого столу, відкриває ноутбук і розставляє книжки - словники, підручники і т. ін. Потім вертається на кухню, бо свистить чайник. Вона заварює батькові чай і ставить на стіл перед ним чашку з написом "Best Dad in the Galaxy" і головою Дарта Вейдера. Заплющивши очі, батько зосереджено слухає музику й помішує ложечкою чай. Робить це необережно, тож декілька крапель проливаються на стіл.
