Вступ
На старій пошті маленького містечка жили і працювали три мишки:
Берта Довгохвоста,
Людвік Мокренький
та Гоя. Просто Гоя, бо не всім щастить мати прізвище.
Треба зазначити, що ця трійця - особлива. Вони були непересічними мишами, ночами важко трудилися задля людей: сортували листи й посилки, - а на дозвіллі часто-густо балакали про дивні речі, вкрай не притаманні звичайним мишам.
- Як ви вважаєте, що таке щастя? - закривши товстезну книгу без малюнків, якось запитав Людвік. - Іноді мені здається, що я вже зрозумів, а потім - знов заплутався.
- Про щастя що читай, що не читай - мусиш сам його пережити. Складно пояснити... - промовила найстарша мишка Берта. - Щастя буває тоді, коли відчуваєш повноту.
- А що таке та повнота? - не могло збагнути юне мишеня.
- Це - жити повноцінним і продуктивним життям, коли маєш усе, чого тобі треба.
- Наприклад?
- Ну, сам подумай, що для тебе найголовніше?
- Ти, Гоя і пошта.
- А ще що? Коли радіє все твоє нутро?
- Коли ми всі разом читаємо книжки, частуємося під час розмов гарячим шоколадом, як зараз. І коли я вигадую щось новеньке. Тоді я аж тремчу на радощах! Так-так! Коли моя голова переповнена ідеями, я відчуваю справжню повноту, повнішої і не буває!
- А ти, Гоє?
Гоя неквапливо випила гарячий солодкий напій, вилизала горнятко й усміхаючись відповіла:
- Для мене повнота - це тепле кубло й повний живіт. А ще дні, повні різних пригод.
Роздумливо закотивши під лоба очі, Берта поцікавилася:
- На пошті ти маєш своє кубло, їжу, проте пригод тут небагато. Скажи, чи не сумуєш ти за колишнім життям на вулиці?
- Іноді. Ледь-ледь. Утім, я б не хотіла повернутися назад і щодня ризикувати життям задля смачнішого кусня. Мені достатньо, що інколи я вилажу назовні подивитися. Тепер мій дім - пошта, а ви - моя родина. Окрім цього, я маю купу пригодницьких книжок і вірю, що рано чи пізно трапиться що-небудь незвичне та цікаве.
Через годинку Людвік нагадав:
- Довгохвоста, ти ж сама ще не сказала нам, що для тебе означає повнота.
- Ах, мені це добре відомо. Це - повна пошта листів і повне серце любові! Без любові нічого б не було.
Ось такими були ці різні, кожна по-своєму мудрі миші. Чи могло їхнє життя бути нудним? І Гоя мала рацію: на них чекали цікаві пригоди. Але набагато пізніше, коли на пошті відбулося чимало змін...
