Різдвяні свята
Різдвяними святами вважалися всі дні від Божого Народження (6 січня) до Водохреща (19 січня).
А) Святий вечір перед Божим Народженням називався Першою Вілією. Головним обрядовим дійством Першої Вілії була вечеря, на яку подавали багато різноманітних пісних страв: рибу, печені пироги з квасолею та маком, а також кутю, яку готували у великому горщику так, аби її вистачило на три дні. На Вілію кутю заправляли медом, а в наступні дні її їли з молоком чи з салом. Під час вечері господар першу ложку куті клав на підвіконня, де вона залишалася впродовж трьох днів і запрошував мороз на вечерю: "Морозе, Морозе, ходи з нами вечеряти, но не поморозь нам ні ягнят, ні телят, ні лошат, ні пашні, ні гарбуз, ні пасіки". Чоловіки підкидали кутю з медом угору, а чия прилипала до стелі, у того буде кращий медозбір. Після вечері під сніпком, що стояв на одному з кутів стола, ставили горщики з кутею і душениною, тобто вареними сушеними плодами, щоб не залишалася кутя самотньою удовицею.
Б) Вілію перед Новим роком називали Щедрим або Багатим вечором. Вечеря цього дня могла бути як пісною, так і скоромною - це залежало від дня тижня, на який вона припадала.
Ворожіння і забави були неодмінними супутниками цього вечора. Наведемо деякі із численних ворожінь. Дівчина викрадала із горщиків, у яких мали варити їжу, три жмені круп, готувала з них кашку, ставила її на розі плоту чи на току під стіжком і гукала: "Вийшла з лемішкою, чиєю буду невісткою, доле гу-у!". Тоді уважно прислухалась: із якого боку на її слова відгукнеться луна, у ту сторону вийде заміж.
Звертали увагу і на те, скільки цієї каші, звареної дівчиною для долі, з'їдено. Якщо наступного дня виявлялося, що кашу виїли повністю, то чоловік буде злим, якщо ж частково - добрим, а коли каша лишалася зовсім недоторканою, то цього року вона заміж не вийде. Кожна з дівчат вважала, що в тій стороні вийде заміж, з якого боку півень заспіває, загавкає пес або скрипне "журавель" над колодязем у загаданий час.
Серед забав були популярними такі: дівчата наввипередки позначали соломою дорогу від хати дівчини до парубка, з яким вона любиться; хлопці обмінювали ворота із дворищ закоханих, щоб зранку всі дізналися про їхні стосунки. Також молодь викрадала один у одного різні речі, які пізніше дівчата викуповували за гарбузове насіння, а парубки - за горілку чи пиво.
В) Напередодні Водохреща ("Водяної Вілії") упродовж дня краяни не вживали їжі, а лише ввечері пили освячену воду. Її нікому не давали пити із пляшки, бо вважали, що тоді той, хто п'є, може втратити силу. Наступного дня воду, принесену з річки чи ставка, лили до діжки і до криниці. Господар, зробивши кропило з колосків зі снопа, який стояв на покуті, взявши хлібину, обходив своє господарство, окроплюючи все свяченою водою. Те кропило зберігали за образом до Нового року, а сніп і сіно ділили між усією худобою, окрім овець, перевесло ж від снопа і залишки сіна господині зберігали для корів на час отелу.
Місце, де стояв сніп, а інколи і цілу хату, господиня, перед приходом попа з колядою, білила. Дівчата для освячення готували кужіль, шиття чи тканину.
Від Божого Народження і до Водохреща не можна було молотити і, особливо, щось рубати, бо приплід худоби від того міг би мати фізичні вади - народитись без ноги чи без вуха. Жінки у цей час не прали і не пряли, а вечорами не варили їжі, лише святкували. Особливо пильно цього дотримувались вагітні жінки, щоби новонароджена дитина була здоровою.
Г) У перші дні свят старші люди ходили колядувати до родичів і до місцевого священика. Дівчата і парубки збиралися у громади, обходили хати односельців, колядуючи на церку; зібрані гроші віддавали священикові, а пироги, ковбасу і сало з'їдали самі.
Увечері напередодні Нового року малі діти під вікнами хат співали коротенькі колядки, які називали щедрівками, за що їм давали пироги чи копійки. У перший день Нового року діти, набравши у батьківські рукавиці зерна, ходили по хатах і, посипаючи ним, казали: "Роди, Боже, жито, пшеницю, всяку пашницю".
Коляди були трьох видів: перші, у яких в основному співали про народження Христа, звертаючись до господаря чи домочадців; другі, у яких зверталися конкретно до особи з особливим епітетом: "Красна панно" чи "Красний паничу" та треті, розважальні пісні, які не мали жодного стосунку до свята, найчастіше їх співали напідпитку. Кожна коляда починалася з прохання про дозвіл колядувати.
