Жив собі...
...у давні казкові часи правління великого східного володаря Харуна аль-Рашида купець на ім'я Сіндбад. Побував він у багатьох країнах, плавав різними морями і дістав прізвисько Мореплавець. Але наша оповідь починається з іншої людини.
ПОДОРОЖІ СІНДБАДА-МОРЕПЛАВЦЯ
У місті Багдаді жив бідняк, котрого звали Сіндбад-носій. У спеку та холод носив він вантажі за невелику плату, якої ледве вистачало на вбогий харч. Якось Сіндбад-носій проходив повз один багатий дім. Із розчинених воріт лилися звуки чарівної музики, долинав пташиний щебет, аромат квітів і чулося дзвеніння прохолодних струменів водограю.
- Ех! - вигукнув Сіндбад-носій.- Звідкіля тільки береться у людей багатство? Я працюю з ранку до ночі, а комусь добро падає просто з неба.
Аж тут вийшов із воріт слуга й запросив його в будинок. Зустрів бідняка господар у розкішному вбранні.
- Як тебе звати? - спитав він.
- Сіндбад-носій.
- А я Сіндбад на прізвисько Мореплавець,- мовив багатий пан.- Заходь, сідай і пригощайся. А я розповім тобі, як дісталося мені це велике багатство.
І Сіндбад-мореплавець почав свою оповідь:
- Якось спорядив я корабель і вирушив торгувати у далекі країни. Пливли ми з одного моря в інше, від острова до острова, від міста до міста. Сталося так, що кинули ми якір біля берегів острова, схожого на чарівний сад. Зійшли на берег, і кожен узявся до свого діла. Аж раптом я почув крик капітана:
- Рятуйтеся! Це не острів, а велетенська рибина!
Рибина зрушила з місця й попливла у відкрите море. Пройняті жахом, кинулися моряки до свого корабля. Дехто із щасливців устиг видертися на борт, але багато хто втопився. Я не встиг добігти до корабля й напевно потонув би, проте, на щастя, пливла по хвилях порожня бочка. Я вхопився за неї, і мене прибило до невідомого острова. Зненацька я побачив кобилу, припнуту до забитого в землю кілочка. Переді мною з'явився чоловік.
- Хто ти? - спитав він.
- Я нещасний, котрий зазнав корабельної аварії.
Чоловік погодував мене, розпитав про всі мої пригоди й розповів таке:
- Ми конюхи великого царя аль-Михрджана. Коли на небі з'являється новий місяць, ми приводимо на берег своїх лошиць. Виходять із моря пінногриві жеребці, грають цілісіньку ніч із лошицями, а невдовзі народжуються такі гарні лошата, яких світ не бачив.
Ми розмовляли з ним усю ніч, бачили чудових жеребців, а на ранок мій рятівник відвіз мене до царського палацу. Знову мені довелося повторити свою розповідь, чим я дуже потішив царя. На віддяку він призначив мене начальником морської гавані. Одягнений у розкішне вбрання, я зустрічав новоприбулі кораблі. Нудьгуючи за домівкою, я щоразу розпитував моряків, звідкіля вони прибули і куди прямують. Та ось трапилося так, що в гавань зайшов великий корабель. Розвантажували великі паки, і на одній з них я побачив знайоме тавро.
- Хто власник цих товарів? - запитав я.
І відповів мені капітан:
Кінець безкоштовного уривку. Щоби читати далі, придбайте, будь ласка, повну версію книги.
