Колекція. Театральна. Христина, дівчина-король - Мішель Марк Бушар

Kup ebooka

7.60 zł
6.16 zł (6,16 zł najniższa cena z 30 dni)

-
Proszę czekać

Перша дія

Зима 1649 року. Швеція. Палац Уппсала.

1. Трофейна зала

Стіни прикрашено головами благородних оленів та інших оленевих з гіллястими рогами.

ЕРІКА (до публіки): Це сталося раптово. Королева була безтурботною, що трапляється з нею не надто часто. У ці дні навіть луна її лайки вселяє радість усьому дворові. А ще я згадую місяць. Він був величезним. Він відкидав довгі й насичені тіні. Це був оманливий місяць. Ніхто не помічав темної запони, яка рухалась у далині. Запони чорно-сірої, оманливо-сірої. І радісна лайка королеви перекривала мовчання того, що мало трапитися. Був канцлер і його син, посол Франції зі його філософ. А ще був Карл Ґустав, кузен королеви. Сани швидко ковзали льодом озера Меларен. Оленями було важко управляти. Їхній інстинкт, напевне, попереджав їх про те, що станеться. А далі - сніг, вітер, люта віхола. Небо впало на землю.

Входить Христина, за нею Карл Ґустав, канцлер Аксель і граф Йоган, його син. З їхніх шуб стікають цівки талого снігу. Еріка хоче зняти з Христини шубу, але та відштовхує її так різко, що вона ледве не падає. Еріка швидко випростовується і вітається. До гурту приєднуються Шаню і Декарт.

КАРЛ ҐУСТАВ (стоїть на колінах і ледве стримує сльози): Я визнаю всю глибину своєї помилки! Я скоряюсь і готовий до покарання.

ХРИСТИНА: Ти зробив мені боляче!

КАРЛ ҐУСТАВ: Пробач мені!

ХРИСТИНА: Ти зробив боляче моєму плечу.

КАРЛ ҐУСТАВ: Я ридаю.

ХРИСТИНА: Я не дозволяла тобі ридати.

КАРЛ ҐУСТАВ: Я благаю твоєї милості!

ХРИСТИНА: Я тобі не дозволяла скиглити.

КАРЛ ҐУСТАВ: Погодься, що ця кривда походить від надзвичайної відданості.

ХРИСТИНА: А чи не можна було б, мій кузене, бути мені відданим без того, щоб піддаватися таким нападам? Краще заглянь у якесь дзеркало, і тебе приголомшить те, на що схожий командувач моїх армій!

КАРЛ ҐУСТАВ: І це після того, що я зробив на твою пошану! Двадцять тисяч чоловіків підвладні моєму голосу! За королеву Христину! За дроттнінґ Христину! Я приніс тобі скарбницю Богемії! Караваджо! Мікеланжело! Рафаель! Алхімічні нотатки імператора Рудольфа! Багатства Священної Римської Імперії германців! Усі книги з польських монастирів!

ХРИСТИНА: То й що?!

КАРЛ ҐУСТАВ: Кожен мій удар, кожен мій вигук, кожна моя рана мали твоє ім'я! Двадцять тисяч чоловіків на штурм Праги!

ХРИСТИНА: То й що?! Ще раз то й що?! Я повинна віддячити тобі, втративши гідність?

КАРЛ ҐУСТАВ: Якось ти зізналася, що кохаєш мене!

ХРИСТИНА: Мені тоді було ледь дванадцять!

КАРЛ ҐУСТАВ: Ти назвала мене своїм нареченим.

ХРИСТИНА: У дванадцять років ладен заручитися з усім світом!

КАРЛ ҐУСТАВ: Я нашіптував тобі дещо на вушко. Тобі подобався мій лагідний голос. Якось я торкнувся кінчиками пальців твоїх губ. Якщо моя любов проривається через очі, через мої жести, якщо оце почуття, що володіє мною, викликає у тебе гнів, я хочу відчувати його до кінця своїх днів. Я кохаю тебе! Я кохаю тебе! Я кохаю тебе!

ХРИСТИНА: Ти все язиком теліпаєш, як те щеня, що воду з калюжі хлепче.

КАРЛ ҐУСТАВ: А я знов повторюватиму! Я кохаю тебе. Я кохаю тебе. Я кохаю тебе.

ХРИСТИНА: О, видерті груди святої Агати! Ти кинувся на мене, як звір! У віхолу! Забруднив, обслинив! Ти хрюкав. Забризкав слиною. Жорстокий, як ведмідь! У тебе тхне з рота! Твої масні лапи! Слухав тільки інкуба у себе між ніг, притиснув мене до землі! Свого правителя - до землі! Сенс твого буття - до землі!

КАРЛ ҐУСТАВ: То вітер!

ХРИСТИНА (до всіх): І жоден з вас не відгукнувся на мої крики! Жоден не прийшов мені на допомогу!

АКСЕЛЬ: Сніг був як завіса.

ЙОГАН: Лютий вітер лементував гучніше за все.

АКСЕЛЬ: Я ледве не збився з дороги.

ЙОГАН: І кроку не можна було ступити.

АКСЕЛЬ: Я був там, але не бачив де!

ХРИСТИНА: Та якби я не опиралася, він би зробив так, щоб я запузатіла, як свиня, і таким чином найбільша проблема Швеції вирішилась би!

Пауза.

КАРЛ ҐУСТАВ: Ми впали, бо дув вітер! А завірюха змусила тебе уявити казна що. То були лише обійми! Всього лиш обійми, шанобливі і благоговійні. Я хотів пригорнути тебе! Притиснути до себе! Дихати тобою! Стиснути всю! Об'єкт сенсу мого буття, всю притиснути до себе. Ти знаєш, як це, коли дихаєш кимось?

ХРИСТИНА: До мене не можна торкатися!

КАРЛ ҐУСТАВ (зі зворушливою щирістю): Христино! Виходь за мене!

ХРИСТИНА: О, криваві рани Христа! Знову заміжжя! Вчора - пропозиція від Філіпа IV з Іспанії. Невиліковний сифілітик! Псувальник цнотливиць! Він написав, що зробить мене глибоко щасливою! Назавтра - лист від нащадка данської корони! Мені пророкують небувалу шану! Дуже сумніваюся, що цей панегірик вийшов з-під його пера. О, дупа господня, йому тільки-но виповнилося два рочки! Чи я така вже бажана? От скажіть? Мої вирячені очі викликають такий захват?

КАРЛ ҐУСТАВ: Не кажи так!

ХРИСТИНА: Мої криві плечі гідні балад? А лайка, коли я розлючена, спонукає вона до ніжності?

КАРЛ ҐУСТАВ: Не кажи так!

Кінець безкоштовного уривку. Щоби читати далі, придбайте, будь ласка, повну версію книги.

Слово автора

Христина Шведська заворожує своєю сучасністю. Королева, загадкова й емансипована, прекрасний стратег, спрагла до знань жінка, яскрава і непередбачувана, вона приголомшила всю Європу в середині сімнадцятого століття!

Після смерті батька, захисника лютеранської віри, вона владарює над імперією, з якої хоче зробити найдосконалішу в Європі. Хоча вона контролює геть усе, але не може опанувати власні почуття - ті, які навіть не хоче називати, ті, які позбавляють її здорового глузду, зокрема це дивне кохання, те, яке її біографи не наважуються визнати навіть сьогодні.

У цій п'єсі я намагався дослідити питання, яке залишила по собі Христина й яке актуальне й сьогодні майже повсюдно, а надто в Україні: як зробити вибір між загальним благом і особистими прагненнями, тим, що спонукає нас до боротьби задля блага нації або задля власного?

Христина Шведська зріклася країни, яку любила понад усе, зріклася рідного батька, зріклася своєї віри. А передусім зріклася себе такої, якою була, щоб стати такою, якою вона хоче, вільно визначати себе, "використовуючи власну свободу волі", згідно з ученням свого друга філософа Рене Декарта.

Так ким вона була - героїнею, що обстоювала індивідуальні свободи, чи злочинкою - зрадницею батьківщини?

Вирішувати читачеві.

Мішель Марк Бушар

Монреаль, Канада,

Січень 2019 року