- Я знайшла ще одне! - вигукнула Амелія. Вона підняла гладеньке коричневе яйце, що лежало на сіні, і показала його Сему та Дервлі.
- І я! - крикнув Сем, найкращий друг Амелії, звісивши руку з курника. - Але до нього важко дотягнутися! - зауважив хлопчик, і, бурмочучи, спробував його вхопити.
- Дістав! - видихнув він із полегшенням.
- Клади його до решти, - сказала Дервла, простягаючи кошик, який був уже наполовину заповнений яйцями.
Сем і Амелія зголосилися допомогти Дервлі, подрузі бабусі Амелії, зібрати яйця вранці. Дівчинка не очікувала, що це так схоже на пошук великодніх яєць! Кілька курей тітоньки Дервли знесли яйця в гніздах дерев'яного курника, але більшості, здається, подобалося робити це на свіжому повітрі. Діти знайшли яйце навіть у тачці!
Коли Амелія поспішила до Дервли, товстенькі мешканки курника порозбігалися врізнобіч, кудкудакаючи й квокчучи одна з одною. Дівчинка помітила під ногами маленьку плямисту курочку. Пташка дивилася на неї з надією, схиливши голову набік.
- Вибач, - сказала Амелія, - але я не маю смаколиків для тебе.
Курочка підійшла ближче та припала до ноги дівчинки.
- Ава любить людей, - мовила Дервла. - Спробуй погладити її.
Амелія присіла навпочіпки й провела рукою по м'якому пір'ячку. Курочка задоволено заквоктала.
- Круто, - сказав Сем і нахилився, щоб погладити вгодовану коричневу курку, але та дзьобнула його за палець. - Ой! Схоже, вона не зовсім привітна! - зойкнув він, потираючи руку.
Біля курника кошлатий білий цуцик Сема, Мак, обнюхував дротяну огорожу, притиснувши вуха до голови й метляючи куцим хвостиком.
- КО-КО! - товста курка, яка клюнула Сема, сердито квокнула й підбігла до песика. Вона дзьобнула Мака в ніс через сітку, від чого той задзяволів і швидко відскочив.
Дервла всміхнулася, а її блакитні очі заблищали.
- Правильно робить, що тримається осторонь, - сказала вона. - У курей різний характер. Деякі з них дружелюбні,
як Ава, але стара Магда - справжня "залізна леді". Так скільки яєць потрібно твоїй мамі, Семе?
- Дванадцять, - відповів хлопчик, шукаючи в кишені гроші. Його батьки, власники місцевого готелю, купували свіжі яйця в тітоньки Дервли, щоб готувати сніданки гостям.
Поки Дервла складала дюжину яєць у картонну коробку, Амелія спостерігала за курми, уявляючи, що вони можуть казати одна одній. Птахи здебільшого трималися разом, видзьобуючи щось із землі. Але кілька курочок, переважно маленьких у крапочку, яких дівчинка раніше не помічала, трималися осторонь.
- У вас нові курочки, Дервло? - запитала Амелія.
- Не думала, що ти помітиш! - усміхнулася та. - Позавчора мені привезли десяток із місцевої птахоферми, яка зачинилася. Але це на краще, - додала жінка з суворим поглядом. - Із ними там жорстоко поводилися, вони сиділи під замком у крихітних клітках без доступу до сонячного світла. У мене їм набагато краще, - зітхнула вона. - Шкода тільки, що я не можу забрати більше. Тепер курочки в центрі захисту тварин, їх там іще багатенько залишилося.
Немов на доказ її слів, десь ізнизу пролунало квоктання й лопотіння крил.
- Господи! - вигукнула Дервла. - Магда знову розпочала бійку!
Амелія й Сем, розмахуючи руками, кинулися до курей. Вони майже всі розбіглися, але Магда була не з лякливих і далі клювала поскубану рябеньку курочку. Та спробувала відбитися, але Магда підлетіла й почала сердито сокотіти та чіплятися гострими кігтями.
- Агов! Припини! - закричав Сем, намагаючись розборонити їх. Менша курочка спробувала втекти, однак Магда побігла за нею.
- Ох! - від побаченого в Амелії стиснулося серце: червоний гребінець рябої курочки був розірваний і з нього цівкою бігла кров.
Дівчинка хутко відштовхнула норовливу Магду й обережно підхопила маленьку пташку на руки. Здавалося, та легша за пір'їнку й геть нічого не важила, проте її тіло було напружене.
- Подивіться, вона поранена! - Амелія показала порваний гребінь Сему та Дервлі.
- Бідолаха! - промовив хлопчик.
Дервла сумно похитала головою.
Кінець безкоштовного уривку. Щоби читати далі, придбайте, будь ласка, повну версію книги.
