Зможеш визначити за цією фотографією, який із силуетів належить інспектору Хорту? Зображення схожі, але лише одне з них точно збігається із силуетом інспектора.
- Сталося щось жахливе, - схвильовано випалив він, усе ще задихаючись. - Нам потрібна ваша допомога.
- Чудово, - посміхнувся Бонз, потираючи лапи. - Звучить саме так, як я на те і сподівався.
Інспектор загарчав.
- Це не привід для торжества, - гаркнув він. - Це найсерйозніша справа з усіх можливих. Адже вона стосується королеви!
У мене перехопило подих. Нам уже доводилося стикатися з деякими запеклими злочинцями, але ніхто ще досі не наважувався вчинити злочин проти Її Величності.
- Ідеться про королівські прикраси, - ледь чутно промовив інспектор. - Учора ввечері королева поклала їх на оксамитову подушку перед тим, як піти спати. Коли вона вранці прокинулася, коштовності зникли.
Рік тому я бачила королеву в цих прикрасах на параді за межами палацу. На ній були золота корона, усипана рубінами та смарагдами, сапфіровий перстень і срібне намисто з трьома рядами дорогих діамантів.
Це були найцінніші ювелірні вироби в країні. Викрав їх, безумовно, небезпечний лиходій.
Бонз підхопився і почав крокувати назад і вперед кімнатою, зчепивши лапи за спиною і помахуючи хвостом.
- Чи були якісь ознаки вторгнення до палацу? - нарешті запитав він. - Наприклад, виламані двері чи розбите вікно?
- Ні, - упевнено відповів інспектор. - Усе мало такий вигляд, ніби ніхто сторонній туди взагалі не заходив.
Я живо уявила собі мордочку нашої королеви, коли вона побачила, що її коштовності зникли. Мопс із відвислим ротом навіть у найкращі свої часи здається невдоволеним. А королева-мопс, мабуть, стала похмурішою за грозову хмару, коли зрозуміла, що пропали її корона, перстень і намисто.
- А як щодо сторожових псів? - запитав Бонз. - Вони щось чули?
- Нічогісінько, - похитав головою інспектор Хорт. - А вони ж чатували навколо палацу цілу ніч.
Бонз зупинився й опустив хвіст.
- Коли ви про все це дізналися?
Інспектор втупився в підлогу, уникаючи погляду Бонза.
- Сьогодні о сьомій ранку, - зовсім похнюпився він.
Бонз подивився на інспектора так, ніби той щойно вихопив із його миски цілу низку сосисок.
- Це було чотири години тому! - гаркнув Шерлок.
- Я знав - ви скажете, що я мав прийти раніше, - мовив інспектор, - і, мабуть, треба було так зробити. Але спершу я хотів дати шанс поліцейським цуценятам.
- Дайте вгадаю, - єхидствував Бонз. - Вони провели весь цей час, гавкаючи одне на одного і ганяючись за білками.
- Лише частково, - заперечив інспектор. - Насправді вони знайшли не менше трьох зачіпок. Нам просто потрібна невелика допомога, щоб зрозуміти, що ці зачіпки означають.
Інспектор випнув груди і поплескав себе по мундиру.
- По-перше, кріт, який керує сувенірною крамницею на Кіттен-М'юз, повідомив, що чув глухий грюкіт, - почав доповідати він. - По-друге, цуценята виявили якісь дивні позначки на дереві в парку навпроти палацу. І по-третє, вони знайшли відбитки, що ведуть від калюжі на галявині перед палацом.
Бонз забігав кімнатою, шукаючи капелюх і збільшувальне скло.