Piккi-Tiккi-Taвi
При зміїній при норі
Хутро Лусці говорив:
"Вийди, Луско, - Хутро каже, -
Потанцюй зі смертю, враже!"
Око в око, лоб до лоба,
(Нагу, потривай!)
Не відступляться до гробу.
(Нагу, не тікай!)
Круть на круть і верть на верть
(Ти ж-бо цього праг?)
Хто зміюка - тому смерть!
(Бідолашний Наг!)
От оповідання, як Piккi-Tiккi-Taвi воював сам-на-сам у ванній кімнаті великої дачі в Сеговлі. Дарзі, птах-кравець, що сам шиє coбi гніздо з листків, пособляв йому, i Чочондра, мускусний пацюк, той, що ніколи не виходить на середину кімнати, а завжди бігає попід стінами, давав йому пораду, але бився на смерть сам Piккi-Tiккi.
Він був мангуст, - це невеликий звip, трохи схожий на кота кольором i хвостом, та голова в нього i вci його звички - тхорячі. Очі його i кінчик невгамовного носа були рожеві; він міг чухати себе, де хоч, якою хоч ногою, чи задньою, чи передньою, він міг наїжачити свій хвіст, наче лампову щітку, i його бойовий клич, коли він нишпорив у високій траві, був: "Piккi-Tiккi-Tiккi-Tiккi-чк!"
Одного дня висока літня повінь вимила його з нори, де він жив з батьком i з матір'ю. Він пручався, захлинався, i вода винесла його в придорожну канаву. Там він учепився за якийсь плавучий жмут трави і держався за нього добре, аж зомлів. Коли очуняв, то лежав на гарячому сонці посеред садової стежки, дуже пошарпаний, і якийсь маленький хлопчик казав над ним:
- От мертвий мангуст! Треба влаштувати похорон!
- Ні, - сказала його мати, - треба взяти його в хату й обсушити. Може, він ще не зовсім мертвий.
Вони забрали його до хати, i великий чоловік, піднявши його двома пальцями, сказав, що він не мертвий, а тільки напівзадушений. Отже, вони загорнули його в вату i зігріли біля вогню, він розплющив очі i чхнув.
- От, - сказав великий чоловік (він був англієць, що оце переїхав жити в ту дачу), - не лякайте його - i ми побачимо, що він робитиме.
Не дуже легко налякати такого собі мангуста, бо він завжди весь, з голови до хвоста, повен цікавості. В усій родині мангустів головне правило таке: "біжи й дізнайся!", а Ріккі-Тіккі був щирий мангуст. Він подивився на вату, вирішив, що вона не годиться їсти, оббіг навколо столу, присів i почистив свою шубу, почухався і стрибнув на плечі маленькому хлопчикові.
- Не лякайся, Тедді, - сказав йому батько, - це він хоче з тобою познайомитись.
- Ой! Biн лоскоче мені шию, - сказав Тедді.
Piккi-Tiккi заглянув униз у щілину поміж хлопцевим коміром i шиєю i принюхався до його вуха. Далі, злізши долі на підлогу, почав чистити собі ніс.
- Отакої, - сказала Теддіна мама, - i це зветься дикий звip! Я думаю, він такий тихий через те, що ми були до нього ласкаві.
- Bci мангусти такі, - сказав їй чоловік. - Якщо Тедді не буде підіймати його за хвіст або садовити його в клітку, то він буде жити при xaтi i в садку. Треба дати йому чогось поїсти.
Вони дали йому маленький шматок м'яса. Piккi-Tiккi воно сподобалося дуже, i, з'ївши його, він вийшов на веранду, сів на сонечку i наїжачив шерсть, щоб висохла аж до самих корінців. Від цього йому стало краще.
- Тут у цім домі можна дуже багато чого взнати, - сказав він сам до себе, - уся моя родина зроду не могла стільки взнати за все своє життя. Я, звичайно, залишусь i буду дізнаватись!
Biн перебувсь увесь день, блукаючи по дачі. Biн мало не втопився в ванні, застромив носа в чорнило на письмовому столі i обпік його об край сигари великого чоловіка, бо поліз йому на коліна придивлятись, як це воно пишуть. Коли стало поночі, він побіг у Теддіну кімнатку дивитись, як засвічують гасові лампи, i коли Тедді ліг спати, Piккi-Tiккi теж вибрався на ліжко. Але з нього неспокійний був компаньйон, бо вiн мав кожну хвилину вставати й прислухатись до всякого шуму i дізнаватися, звідкіля шум. Кінець-кінцем прийшли батько й мати Тедді поглянути на свого хлопця, i Piккi-Tiккi не спав, сидів на подушці.
- Це мeнi не подобається, - сказала Теддіна мати, - він може вкусити дитину.
- Е, нi! - сказав батько. - Тедді безпечніше з цією маленькою твариною, ніж із сторожовою собакою. Коли б змія потрапила в цю кімнатку...
Але Теддіна мати не хотіла й думати про такий жах.
Рано-вранці Piккi-Tiккi виїхав снідати на веранду, сидячи на Теддіному плечі, i йому дали банана та вареного яєчка. Biн по черзі сидів на колінах в ycix.
Далі Piккi-Tiккi вийшов у садок подивитись на те, що там є цікавого. То був великий сад, на половину розчищений, з величезними кущами, завбільшки з комору, прекрасних троянд. І апельсинові дерева, хащі бамбуку, i зарості буйної трави були в тому садку. Piккi-Tiккi аж облизався.
Кінець безкоштовного уривку. Щоби читати далі, придбайте, будь ласка, повну версію книги.
